25 березня 2020

Аналіз змін до законодавства, пов’язаних із оголошенням карантину через пандемію COVID-19



 Постановою КМУ від 11 березня 2020р. №211 з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на території України оголошений карантин та передбачено ряд обмежувальних заходів у зв’язку із епідемією COVID-19. 

Згідно наказу МОЗ України від 25.02.2020р. №521 COVID-19 віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб (відповідні зміни внесені до наказу МОЗ від 19 липня 1995 року №133).


17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла кілька законів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції та несприятливих наслідків епідемії, зокрема:
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020  №530-IX
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на  підвищення доступності лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я» 17.03.2020 року № 531-IX
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підвищення доступності лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, які закуповуються за кошти державного бюджету, та створення умов для закупівель у сфері охорони здоров’я за кошти державного бюджету» від 17.03.2020 року № 532-IX
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 533-IX

Щодо питань оплати праці.
1.        Законом  України від 17.03.2020р. №530-IX було доручено Кабінету Міністрів України протягом тижня з дня набрання чинності цим Законом (17 березня 2020 року) встановити додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання серед людей на коронавірусну хворобу (COVID-19), у розмірі до 200 відсотків заробітної плати на період виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення виконання цих заходів.
Вказана норма закону не має прямої дії, оскільки потребує конкретизації та вимагає прийняття підзаконного нормативно-правового акта, яким би був визначений порядок здійснення таких доплат, включаючи категорії працівників та розміри, а також джерела фінансування тощо.
2.      В цей же час чинними  сьогодні є інші нормативно-правові акти, які регулюють питання оплати праці медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я в умовах спалахів та епідемії інфекційних хвороб.
Так, відповідно до статті 40 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб посадові оклади медичним та іншим працівникам встановлюються в порядку і розмірах, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин та соціального захисту населення.
Постановою КМУ від 11 липня 2011 року №791  передбачено, що умови  оплати  праці  медичних  та  інших працівників за період роботи, пов'язаної з ліквідацією епідемій та спалахів  інфекційних  хвороб,  а  також  в   осередках   особливо небезпечних   і   небезпечних  інфекційних  хвороб  затверджуються Міністерством  праці  та  соціальної  політики  за  погодженням  з Міністерством фінансів і Міністерством охорони здоров'я.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 02.06.2003  №145  на виконання вищевказаної постанови КМУ визначений порядок оплати праці за період  роботи  з ліквідації  епідемій  і  спалахів  інфекційних  хвороб,  а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, за умови встановлення на   відповідних територіях карантину, зокрема:
- медичним та іншим працівникам закладів (відділень) охорони здоров'я, які  безпосередньо  зайняті  ліквідацією  епідемій  та лікуванням захворювань людей,  здійснюються доплати до  заробітної плати  в розмірі трьох схемних посадових окладів (тарифних ставок) пропорційно відпрацьованому часу; 
- медичним та іншим  працівникам, які  зайняті  на  інших  роботах з ліквідації епідемій і спалахів, здійснюються доплати до заробітної плати в  розмірі  двох  схемних посадових  окладів  (тарифних  ставок) пропорційно відпрацьованому часу.
Проте, згідно аб. 2 п.п. а) пункту 1.1. даного наказу перелік посад   працівників,   яким  здійснюється  доплата  в розмірі  трьох  або  двох  посадових  окладів  (тарифних  ставок), затверджується Міністерством охорони здоров'я України. Такий перелік на сьогодні відсутній.
3.    Враховуючи вищенаведені проблеми, Професійна спілка працівників охорони здоров’я України 13 березня 2020 року звернулася до Уряду  з приводу внесення змін до наказу №145, а також  затвердження МОЗ України  відповідного переліку посад, для яких встановлюються такі доплати
4.    Із змісту вищевказаних нормативно-правових актів не випливає застережень щодо організаційно-правової форми закладів охорони здоров’я, на які поширюються відповідні норми з оплати праці. Тому такі доплати згідно наказу №145 повинні застосовуватися також і для працівників комунальних некомерційних підприємств.
В цей же час, враховуючи реформування системи охорони здоров’я, нову модель фінансування та перетворення медичних закладів, за рахунок коштів державного бюджету такі доплати можуть здійснюватися у випадку цільового виділення коштів на такі видатки (призначення). В протилежному випадку обов’язок щодо забезпечення виконання відповідних гарантій в оплаті праці працівників, які залучаються до боротьби з епідемією, лягає на плечі органів місцевого самоврядування, які є власниками закладів охорони здоров’я.
5.        Таким чином, норма Закону  від 17.03.2020  №530-IX про встановлення додаткової доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання серед людей на коронавірусну хворобу (COVID-19), у розмірі до 200 відсотків заробітної плати на період виконання заходів, буде мати практичне значення лише у випадку прийняття Урядом відповідного акта та виділення фінансування на зазначені цілі за рахунок коштів Державного бюджету.
6.        Водночас, слід звернути увагу, що відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників у підприємствах здійснюється на засадах договірного регулювання, тобто посадові оклади, доплата, надбавки тощо  встановлюються самостійно підприємством, зокрема у колективному договорі, разом з профспілковим комітетом з дотримання мінімальних гарантій, передбачених законодавством.
7.      Згідно вимог статті 37 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб (епідеміологічне обстеження, лікувальні, профілактичні та протиепідемічні заходи, у тому числі дезінфекційні) належать до робіт з особливо шкідливими та шкідливими умовами праці. Перелік посад медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливими та особливо шкідливими умовами праці в осередках інфекційних хвороб, визначається Кабінетом Міністрів України. На цих працівників поширюються встановлені законодавством умови оплати праці, заходи соціального захисту, пільги та компенсації.
Власники (керівники) закладів та установ охорони здоров'я згідно із законодавством забезпечують працівників, які виконують роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, спеціальним одягом, взуттям і захисними засобами з урахуванням особливостей інфекційної хвороби, факторів передачі інфекції та виконуваної роботи.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані всебічно сприяти проведенню робіт в осередках інфекційних хвороб, оперативно надавати працівникам, які їх виконують, достовірну інформацію щодо епідемічної ситуації, а в необхідних випадках забезпечувати їх транспортом, засобами зв'язку, приміщеннями для роботи та відпочинку, продуктами харчування, спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами та засобами для санітарної обробки тощо.

Щодо відпусток та дистанційної форми роботи
8.      Законом  України від 17.03.2020р. №530-IX внесені зміни до статті 84 КЗпП України та статті 26 Закону України «Про відпустки», згідно якої встановлено,  що разі оголошення карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін (коли за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік).
Як і раніше, вищевказана відпустка без збереження заробітної плати на підставі статті 26 Закону України «Про відпустки» надається лише за згодою двох сторін - працівника та роботодавця.
Інакша ситуація щодо відпустки без збереження заробітної для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. Така відпустка надається в обов’язковому порядку  матері на її прохання, а також може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (пункт 3-1 статті 25 Закону України «Про відпустки»).
9.        Законом  України від 17.03.2020р. №530-IX також установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19):
1) роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку;
2) власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів;
Проте, цей закон не встановив нового виду відпустки, як і не передбачив додатково можливості відправляти працівників у відпустку у примусовому порядку чи, навпаки, надавати обов’язково відпустку на вимогу працівника. Вищевказаною нормою взагалі не уточнено, про яку відпустку йде мова.

Щодо адміністративної відповідальності за порушення умов карантину та обмежувальних заходів
10.    Законом  України від 17.03.2020  №530-IX внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КупАП),  якими кодекс доповнено новою статтею:
Стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 17000 грн до 34000 грн  і на посадових осіб - від 34000 грн до 170000 грн.
Вказана стаття є загальною та відсилає до  інших норм законодавства, зокрема  правил з карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, що встановлені як актами законодавства, так і рішеннями органів місцевого самоврядування. Очевидно, що порушення обмежувальних заходів, передбачених у зв’язку із карантином, підпадатиме під ознаки такого правопорушення.
Вказана стаття також є загальною щодо суб’єкта, тобто відповідальність можуть нести як медичні працівники та посадові особи закладів охорони здоров’я, так пацієнти чи громадяни.
Вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за ст. 44-3 КУпАП відноситься до повноважень суду, який розглядає справу на основі протоколу, складеного уповноваженими особами органів Національної поліції, органів охорони здоров’я (щодо завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги), органів державної санітарно-епідеміологічної служби,  а також посадових осіб, уповноважених на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Щодо адміністративної відповідальності за не оприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі
11.    Внесені зміни до статті 164-14 КУпАП в частині встановлення адміністративної відповідальності за неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від 11900 грн до 17000 грн.
Так, згідно Закону України від 17.03.2020 №530-IX встановлено, що дія Закону  України «Про публічні закупівлі» не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Проте, за результатами такої закупівлі в електронній системі закупівлі замовник повинен оприлюднити звіт про укладені договори, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору відповідно до статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі». Порушення зазначених вимог є підставою для відповідальності згідно ст. 164-14 КУпАП.

Щодо кримінальної відповідальності за порушення правил карантину.
12.    Змінами до статті 325 Кримінального кодексу України істотно посилена кримінальна відповідальність  за порушення санітарних правил і норм, які спричинили певні тяжкі наслідки.
Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням
Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від 17000 грн 51000 грн або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Обов’язковою підставою для кримінальної відповідальності за даною статтею є настання відповідних наслідків -  спричинення цих захворювань або реальна загроза поширення цих захворювань, загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Накази МОЗ України


!!! На сайті Львівського юридичного медичного  клубу http://pravomedprof.blogspot.com/ створена тематична сторінка КАРАНТИН 2020, де можна знайти ключові нормативні документи, пов’язані із епідемією коронавірусного захворювання.



21 березня 2020

Зміни до правил електронного декларування за 2019 рік


Ще в період активної фази цьогорічної кампанії подання електронних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, (надалі – декларація) Верховна Рада України внесла суттєві зміни у правила декларування за 2019 рік. 

- декларацію за 2019 рік слід подати до 1 червня 2020 року (за загальним правилом така подається до 1 квітня).
- суб’єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не будуть мати можливості подати декларацію у зв’язку із припиненням повноважень  або повідомити про суттєві зміни у майновому стані у зв’язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період.
Нагадаємо, така декларація  подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення такої діяльності за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями.

 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про запобігання корупції» від 04.03.2020р. № 524-ІХ (набрав чинності 20 березня 2020 року) внесені зміни у правила декларування за 2019 рік, зокрема в частині об’єктів декларування:
  Встановлено, що в деклараціях за 2019 рік інформація зазначається згідно з вимогами, що діяли до внесення змін згідно  Закону від 2 жовтня 20 19 року № 140-IX.
 Так у деклараціях, що подаються за період  2019 року, не потрібно зазначати:
  • унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб’єкта декларування та членів його сім’ї;
  • належність до національних публічних діячів;
  • зареєстроване місце проживання членів сім’ї суб’єктів декларування;
  • об’єкти декларування, які перебували у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї протягом не менше половини днів звітного періоду;
  • членів сім’ї суб’єкта декларування, які спільно з ним проживали сукупно протягом не менше 183 днів протягом року;
  • трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;
  • криптовалюти;
  • банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно (розділ 12.1 декларації). 
Враховуючи, що вищенаведені об’єкти декларування не відмінені взагалі, а лише можуть не вказуватися за 2019 рік, відповідні пункти відомостей й надалі присутні у формі декларації.
Проте, за повідомленням НАЗК, з 20 березня для суб’єктів декларування створена можливість обрати позначку «Не застосовується» у розділах 2.1 та 2.2 форми декларації, які стосуються відомостей про належність до публічних діячів суб’єкта декларування та зареєстрованого місця проживання членів сім’ї декларанта, а у розділі  12.1 декларації (Банківські та інші фінансові установи, в яких відкрито рахунки суб’єкта декларування або членів сім’ї) слід обрати позначку «Відсутня інформація для декларування в цьому розділі».

16 березня 2020

Права працівників під час оголошення карантинних заходів

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державна служба України з питань праці у зв’язку із затвердженням 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України заходів, які необхідно вжити через загрозу епідемії коронавірусної інфекції в Україні та рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «Про додаткові заходи запобігання поширенню нової коронавірусної інфекції (COVID 19)» Київської міською державною адміністрацією (протокол № 9) від 11.03.2020 щодо забезпечення недопущення до роботи працівників підприємств та установ міста Києва з ознаками інфекційного захворювання, інформує про таке.
Частиною першою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною першою статті 2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП)  визначено, зокрема, що право громадян України на працю, – тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.
З метою правильного застосування законодавства про працю під час дії карантинних заходів, звертаємо увагу на наступне.
Статтею 46 КЗпП визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Таким чином випадки відсторонення працівника від роботи чітко визначені законодавством.
Водночас, абзацом другим частини першої статті 14 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Частиною другою даної статті визначено, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених в частині першій вимог.
З огляду на зазначене та з метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції, збереження життя, здоров’я та забезпечення безпеки працівників та оточуючих людей, у випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, роботодавцям рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника для медичного огляду та встановлення відповідного діагнозу.
Крім цього звертаємо увагу, що відсутність працівника на роботі у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, хворобою, що підтверджується відповідними документами, не може бути підставою для звільнення чи відсторонення такого працівника. А надання працівником виданого у встановленому порядку листка непрацездатності є підставою для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до статей 22 – 24, 30-34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Разом з тим пропонуємо роботодавцям, за можливості, максимально забезпечити використання дистанційної форми праці та (або) гнучкого режиму робочого часу (в т.ч. і для зменшення скупчення людей у “часи пік”), запроваджувати режим роботи на умовах, скороченого та неповного робочого часу з урахуванням вимог, визначених законодавством, а також максимально сприяти реалізації права працівників на отримання, за їх проханням, оплачуваних відпусток та відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівникам в обов’язковому порядку, та відпустки без збереження заробітної плати, якi надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством.
Поряд з цим, рекомендуємо забезпечити працівників антисептичними та дезінфікуючими засобами та проінформувати працівників про профілактичні заходи, розміщенні на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України (https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov).

04 лютого 2020

Висновки Верховного Суду у сфері публічної інформації



    Враховуючи, що державні та комунальні заклади охорони здоров'я, є розпорядниками публічної інформації у випадках, передбачених законом, і на практиці постійно мають справи із отриманням та розглядом  запитів на доступ до публічної інформації, пропонуємо ознайомитися з ключовими правовими висновками у сфері правильного застосування норм Закону України "Про доступ до публічної інформації"

1.    ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПУБЛІЧНА ІНФОРМАЦІЯ»
1.1. Процес голосування суддів на зборах суддів Господарського суду Рівненської області щодо поставлених на порядок денний питань не є публічною інформацією у розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», оскільки створюється лише після його завершення та полягає прийнятті рішень, які відображаються, тобто фіксуються, шляхом оформлення відповідного протоколу. Водночас дії щодо незабезпечення гарантій доступу до засідань не є порушенням законодавства про доступ до публічної інформації, передбаченим статтею 24 цього Закону.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі 817/1432/15 (провадження № К/9901/1462/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/72324104.
1.2. Інформація, пов’язана з виконанням умов договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві, що здійснюється за рахунок земель комунальної власності та бюджетних коштів, не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі умовами жодного договору та підлягає наданню на запит, оскільки доступ до такої інформації вже санкціонований законом і не потребує згоди сторін, які підписали умови такого договору.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі 554/11837/14-а (провадження № К/9901/1256/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/83105365.
1.3. Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, отримані комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто бюджетними коштами (комунальним майном), а отже, є розпорядниками інформації щодо використання бюджетних коштів.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі 815/1216/16 (провадження № К/9901/6779/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/72791078.
1.4. Чинним законодавством чітко визначено перелік земель комунальної власності, що не підлягають передачі у приватну власність. Надаючи відповідь на запит на інформацію позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради не зазначив чітко вид запитуваної земельної ділянки, вказавши лише про відсутність можливості передачі таких земель у приватну власність. Таким чином, мало місце надання неповної інформації щодо запитуваних позивачем земельних ділянок.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі 522/15736/17 (провадження № К/9901/18188/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/84077194.

2.    ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ

Конфіденційна інформація
2.1. Розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді відмова у доступі до запитуваної інформації буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі 820/5938/16 (провадження №№ К/9901/17891/18, К/9901/17892/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76614337.

Службова інформація
2.2. Протокол автоматизованого розподілу, створений автоматизованою системою розподілу справ Вищої ради правосуддя, не можна вважати документом, який містить службову інформацію, він лише відображає результат автоматизованого визначення члена цього органу для проведення перевірки дисциплінарної скарги. Наявна у конкретному протоколі інформація є остаточною та незмінною, вона не пов'язана зі змістом рішення члена ВРП щодо скарги та його висновками за результатами її перевірки. Визнання розпорядником інформації певної інформації як  службової не означає, що вона стає службовою в розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 9901/510/18 (провадження № 11-840заі18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79834946.
2.3. Відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб, за визначенням категорії «службової інформації», яке встановлене статтею 9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», не можуть належати до службової інформації, а відомості про особу, щодо якої внесено запис до бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, за якою статтею, яким правоохоронним органом та за повідомленням якої особи, що запитувались позивачем, не відповідають сукупності вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для обмеження доступу до цієї інформації.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі 804/7312/15 (провадження № К/9901/1166/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/75644648.

Інформація, яка не підлягає обмеженню в доступі
2.4. Зазначену в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру інформацію слід відносити до інформації з обмеженим доступом лише щодо відомостей про: ідентифікаційний код, серію та номер паспорта громадянина України, реєстрацію місця проживання, дату народження, місцезнаходження об'єктів, які наводяться у декларації.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі 817/2717/15 (провадження № К/9901/10884/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/73532324.
2.5. Не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів і договорів, які містять вказану інформацію. Якщо в договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі 806/1726/16 (провадження № К/9901/3793/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/72531961.

3.    ОФОРМЛЕННЯ ЗАПИТІВ НА ІНФОРМАЦІЮ
3.1.Відносини, на які не поширюється Закон України «Про доступ до публічної інформації» 3.1. Одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», який за змістом є зверненням у розумінні Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації») та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян».
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі 813/3059/16 (провадження № К/9901/21606/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/80320954.

Порядок та строки надання відповіді на запит на інформацію
3.2. Запит на інформацію має містити, зокрема, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. Зазначення назви та змісту документа не є безумовним обов’язком запитувача
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі 815/2232/16 (провадження № К/9901/21606/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/73532096.
3.3. Поштовий штемпель на конверті підтверджує дату направлення відповіді на запит на публічну інформацію
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі 805/2982/17-а (провадження № К/9901/138/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79531819.

4. ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЗАПИТУ НА ІНФОРМАЦІЮ
4.1. У разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі 820/4258/17 (провадження №№ К/9901/295/18, К/9901/1717/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79528777.
4.2. Оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов'язку надати публічну інформацію на запит.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі 823/1042/16 (провадження № К/9901/12007/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76614167.
4.3. Відмова у задоволенні запиту на публічну інформацію у частині надання копій повного тексту постанов Національного банку України про віднесення банків до категорії проблемних та неплатоспроможних є правомірною, оскільки така інформація з огляду на законодавчі приписи є банківською таємницею.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі 802/352-17-а (провадження № К/9901/30222/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82684794.
4.4. Назви навчальних дисциплін, кількість теоретичних та практичних завдань не є інформацією з обмеженим доступом. Запитувана позивачем інформація не є службовою та є узагальненою про військову підготовку студентів, законодавчо не встановлено обмежень щодо доступу до такої інформації, а тому Харківський національний медичний університет протиправно відмовив у її наданні.
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі 820/7236/15 (провадження № К/9901/12203/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/83632697.
4.5. Ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв'язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Цей Закон прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документа, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається
Детальніше з текстом постанови КАС у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі 820/4283/17 (провадження №№ К/9901/1703/18, К/9901/108/18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/74002405.

5.     ПРАВО НА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
5.1. Право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі 800/369/17 (провадження № 11-1471заі18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/81287553.