19 вересня 2018

Щодо встановлення доплати за використання в роботі деззасобів


Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 13.08.2018 р. N 1310/0/102-18 роз’яснило окремі питання щодо встановлення доплати за використання в роботі деззасобів.
Умови оплати праці медичних працівників визначаються згідно зі спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я від 05.10.2005 р. N 308/519 “Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення” (далі – наказ №308/519), розробленим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”.
Відповідно до пункту 3.4.7 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом N 308/519, працівникам, у тому числі молодшим медичним сестрам, які використовують в роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, установлюється доплата у розмірі 10 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).
При цьому наказом не визначено конкретного переліку посад (професій), які мають право на вказану доплату, як і не встановлено критеріїв визначення категорії працівників та інших обмежень.
Основним локальним документом, яким регулюються виробничі, трудові і соціально-економічні відносини і узгоджуються інтереси працівників, власників або уповноважених ними органів, є колективний договір (ст. 1 Закону України “Про колективні договори і угоди”).
Враховуючи зазначене, доплата працівникам, які використовують в роботі дезінфікувальні засоби, може встановлюватися, у тому числі старшій медичній сестрі, за переліком посад, затвердженим колективним договором, в межах коштів, передбачених на оплату праці у кошторисі, якщо виконання цих робіт передбачено посадовими обов’язками.
Також встановлення цієї доплати не залежить від часу роботи працівника з дезінфікувальними засобами і робочі місця цих працівників не потребують проведення атестації за умовами праці у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. №442.
Рішення керівника про встановлення працівнику певних доплат, надбавок на підставі положень колективного договору або окремого Положення, як додатка до колективного договору, оформлюється наказом по закладу, установі.
Нагадаємо, що вказана доплата відноситься до виплат за роботу в несприятливих умовах праці, і відповідно до вимог статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються, та має нараховуватись понад встановлений розмір мінімальної заробітної плати.


18 вересня 2018

Про безпідставність стягнення з працівника зайво виплаченої зарплати за роботу за сумісництвом


Верховний суд (КЦС) у своїй постанові від 20.06.2018р. у справі №501/2500/15-ц (провадження №61-4504св18) підтвердив рішення судів, яким відмовлено у задоволенні позову роботодавця до працівника про стягнення зайво виплаченої заробітної плати за роботу за сумісництвом, який було мотивовано незаконністю отримання грошових коштів, що встановлено відповідною перевіркою та підтверджено судами при розгляді адміністративного позову. Зокрема, у даній справі за результатами перевірки КРУ було виявлено  порушення пункту 4 постанови КМУ від 03.04.1993р. «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», оскільки на посаді головного бухгалтера підприємства, який є керівником структурного підрозділу та якому заборонено працювати за сумісництвом, працює сумісник.
Суди виходили з недоведеності факту недобросовісного набуття відповідачем цих грошових коштів та відсутності рахункової помилки, яка призвела до цього, що виключає можливість їх стягнення на підставі ст. 1215 ЦК України.
Залишаючи ці судові рішення без змін, Верховний Суд зазначив, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
До лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка – це результат неправильного застосування правил арифметики, – не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Встановивши, що відповідач отримала від позивача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати, їх виплата проведена позивачем добровільно, без рахункової помилки та без недобросовісності з боку відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні цього позову, поданому на підставі ст. 1215 ЦК України.


11 вересня 2018

МОЗ України пропонує розділити функції керівника медзакладу на управлінські і медичні



МОЗ України ініціює проект змін до довідника медичних професій. Згідно з проектом, керівник закладу охорони здоров’я - директор чи генеральний директор - виконуватиме виключно управлінські функції та займатиметься адміністративною роботою, а усі медичні функції керівника виконуватиме медичний директор.
Наразі усі функції - і адміністративні, і медичні - в українських медзакладах виконує головний лікар. Це величезний масив роботи, який у багатьох розвинених країнах світу виконує два фахівця - генеральний директор займається ключовими адміністративними питаннями, а медичний директор курує усі медичні процеси. Такі кадрові рішення вже десятки років ефективно діють у всьому світі, зокрема у багатьох країнах-членах Європейського Союзу. З січня 2019 року такий механізм буде і в Україні.
Підготовлений спільно з міжнародними партнерами проект змін до довідника медичних професій:
·      вводить нову посаду медичного директора;
·      чітко розмежовує функції директора та медичного директора;
·      вводить критерії для керівників закладів охорони здоров’я національного, обласного та районного рівня;
·      визначає освітні вимоги до директора, робота якого не пов’язана з організацією лікувального процесу.

ХТО КЕРУВАТИМЕ МЕДЗАКЛАДОМ: ПРО ПОСАДУ ДИРЕКТОРА/ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА
Генеральний директор або директор закладу займатиметься питаннями господарської діяльності, керуватиме виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю закладу. Він займатиметься:
·      стратегічним плануванням;
·      формуванням бюджету;
·      координацією роботи закладу;
·      аналізом економічної ефективності;
·      організовуватиме роботу та ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів;
·      забезпечуватиме залучення коштів на інвестиційні потреби закладу тощо.
До 2022 року обіймати посаду директора на конкурсній основі може претендент з гуманітарною освітою, правознавець, економіст, лікар, управлінець.
З 2022 року претенденти, які не мають управлінської або менеджерської освіти у галузі знань «Управління та адміністрування» або «Публічне управління та адміністрування», повинні будуть додатково здобути її.

ПОСАДА МЕДИЧНОГО ДИРЕКТОРА
З 2019 року посада медичного директора вводиться в довідник медичних професій.
Медичний директор займатиметься виключно питаннями медицини, зокрема:
·      розробкою та впровадженням системи безперервного удосконалення якості послуг у медзакладі на основі принципів доказової медицини;
·      організацією надання пацієнтоорієнтованих послуг;
·      координацією зовнішньої та внутрішньої взаємодії підрозділів закладу охорони здоров’я;
·      організацію безперервного  професійного розвитку медичного персоналу;
·      впровадженням сучасних методик діагностики та лікування;
·      організацією медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях;
·      оцінкою якості надання медичної допомоги тощо.

ЩО БУДЕ З ГОЛОВНИМИ ЛІКАРЯМИ
Головні лікарі, які вже уклали чи укладуть трудові договори до моменту, коли наказ вступить у дію (1 січня 2019 року), працюватимуть за старою моделлю - керуватимуть і адміністративними, і медичними процесами - до терміну, визначеного у договорі.
Після завершення терміну дії договору головні лікарі зможуть пройти конкурс як на посаду генерального директора, так і на посаду медичного директора закладу охорони здоров’я.

Інформація з сайту МОЗ України


01 липня 2018

Старт медичної реформи на первинці


З 1 липня 2018 року офіційно набрав чинності Порядок надання первинної  медичної допомоги (фіксує чіткий перелік безоплатних послуг для пацієнта, в т. ч. лабораторних, та прив’язку пацієнта до конкретного лікаря ПМД), а відтак на практиці вступила в дію медична реформа на первинній ланці. 
Таким чином, у питаннях фінансування сьогодні функціонує дві категорії надавачів ПМД: одні заклади уклали договір і  отримують кошти за пацієнтів від Національної служби здоров’я у збільшеному розмірі в рахуванням коефіцієнтів (невелика кількість), інша частина закладів  фінансується по-старому з місцевих бюджетів за рахунок коштів медичної субвенції. Фінанси різні, обов'язки однакові?

РЕФОРМА ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

В тематичній рубриці «МЕДИЧНА РЕФОРМА» на сторінці Львівського юридичного медичного клубу розміщені основні документи з питань реформування системи охорони здоров’я.

    27 червня 2018

    28 червня - День Конституції України


    Стаття 49 Конституції України
     Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
    Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
    Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
    {Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002}
    Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

    Конституція - Основний закон держави.

    Конституція - основний вимір медичної реформи.


    Конституційний суд України у своєму рішенні № 10-рп/2002 від 29.05.2002  в рамках тлумачення ст. 49 Конституції України встановив ряд чітких правових висновків щодо того, як слід правильно розуміти конституційне положення про право на безплатну медичну допомогу. Зокрема:
     У   державних  та  комунальних  закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та  без  попереднього,  поточного  або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
      Поняття медичної  допомоги,  умови  запровадження   медичного страхування,  у  тому числі державного,  формування і використання добровільних медичних фондів,  а також  порядок  надання  медичних  послуг,  які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах  охорони  здоров'я  та  перелік таких послуг мають бути визначені законом.
    √  Запровадження  державного   медичного   страхування не суперечитиме конституційному припису лише у тому разі,  коли платниками обов'язкових страхових платежів (внесків)   будуть   організації,   установи,  підприємства,  інші господарюючі суб'єкти,  які займаються підприємницькою діяльністю, державні фонди тощо. Стягнення таких платежів (внесків) з громадян у  системі  державного  медичного  страхування  не   відповідатиме конституційному положенню, оскільки буде однією з форм оплати за надання  їм  допомоги  у  державних  і  комунальних закладах охорони здоров'я.
      Конституція України  не забороняє   можливості   надання громадянам медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги (за  термінологією  Всесвітньої  організації  охорони  здоров'я  - "медичних послуг другорядного значення", "парамедичних послуг"), у зазначених закладах за окрему плату. Проте, перелік таких  платних послуг не може вторгатися  у  межі  безоплатної медичної допомоги і відповідно до вимог п.6  ч. 1 ст.  92  Конституції  України  має встановлюватись законом.
     √ Неприйнятними  з позицій припису статті  49 Конституції України є встановлення  якихось  меж  безоплатної медичної допомоги у вигляді її гарантованого рівня,  надання такої допомоги  лише  неспроможним  верствам  населення  чи  "у  рамках, визначених  законом"  тощо.  Це  суперечить  положенням  статті 3, частини третьої  статті  22  та  низки  інших  статей  Конституції України.  Безоплатна медична допомога,  передбачена Конституцією України,  повинна  надаватись  всім громадянам  у повному обсязі,  тобто задовольняти потреби людини у збереженні або відновленні здоров'я.


    В тематичній рубриці «МЕДИЧНА РЕФОРМА» на сторінці Львівського юридичного медичного клубу розміщені основні документи з питань реформування системи охорони здоров’я.

    18 квітня 2018

    У Львівській області - один госпітальний округ


    Розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 11.04.2018р. № 240-р для Львівської області  затверджено один госпітальний округ, куди увійшли заклади охорони здоров'я, що надають вторинну медичну допомогу, усіх районів та міст обласного значення.

    Нагадаємо, що ще раніше постановою  КМУ №932 від 30.11.2016р. затверджений Порядок створення госпітальних округів,   а  наказом МОЗ України від 20.02.2017р. № 165 Примірне положення про госпітальний округ.


    02 квітня 2018

    Затверджено перші документи у сфері реформування первинної медичної допомоги


    19 березня 2018 року МОЗ України затвердив перші ключові нормативні акти з питань реформування первинної медичної допомоги:

     Якщо Порядок надання ПМД вступає в силу лише з 1 липня 2018 року, то Порядок вибору лікаря ПМД - з моменту офіційного опублікування наказу.
    Наказом МОЗ України №503 від 19.03.2018р. передбачено, що до початку функціонування електронної системи охорони здоров’я декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, подаються згідно з Порядком вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженим цим наказом, через електронну систему обміну медичною інформацією, яка створена згідно з  Планом заходів з реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я на період до 2020 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 821-р (далі - електронна система обміну медичною інформацією).
    До 01 січня 2019 року дія Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого цим наказом, поширюється на заклади охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому порядку отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, зареєструвались в електронній системі охорони здоров’я або електронній системі обміну медичною інформацією, але ще не уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення. У випадку подання декларації такому закладу охорони здоров’я або фізичній особі - підприємцю декларація набирає чинності з дня укладення ним договору про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.
    Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, подані закладам охорони здоров’я через  електронну систему обміну медичною інформацією  до набрання чинності Порядком вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженим цим Наказом, вважаються чинними до події, яка відбудеться першою, а саме:
    - перше звернення пацієнта (його законного представника) до такого лікаря, при цьому такий лікар зобов'язаний запропонувати та допомогти пацієнту (його законному представнику) подати декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до розділу III Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого цим наказом;
    - закінчення строку дії декларації (якщо її було укладено на певний строк);
    - 01 січня 2019 року.