Атестацію лікарів зупинено, дію кваліфікаційних документів продовжено

 

Щодо терміну дії сертифіката-спеціаліста та посвідчення про кваліфікаційну категорію 

у період воєнного стану

 17 листопада 2023 року набрав чинності наказ МОЗ України  №1555 від 31.08.2023 «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров'я України», яким внесені зміни  до актів МОЗ України щодо терміну дії сертифіката-спеціаліста та посвідчень про кваліфікаційну категорію лікарів, інших спеціалістів та фахівців у сфері охорони здоров’я, строк яких сплив у період дії воєнного стану, а також окремих питань атестації.

 Щодо продовження строку дії кваліфікаційних документів

Згідно з новою редакцією пункту 11 наказу МОЗ України від 22.02.2019 № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» встановлено, що строк дії посвідчень про кваліфікаційну категорію та сертифікатів лікаря-спеціаліста, який сплив у період дії воєнного стану, подовжується на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування (раніше термін дії вказаних документів продовжувався на 1 рік).

 Аналогічні зміни щодо продовження терміну дії кваліфікаційних документів внесені і щодо інших категорій спеціалістів та фахівців у сфері охорони здоров’я, зокрема:

провізорів (пункт 4 наказу МОЗ від 12.12.2006 №818 «Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів»);

середнього медичного персоналу (пункт 8 наказу МОЗ України від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою»);

професіоналів з вищою немедичною освітою (пункт 8 наказу МОЗ України від 12.08.2009 № 588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у сфері охорони здоров'я»).

 Відповідно, визнано таким, що втратив чинності, наказ МОЗ України від 04.08.2022 №1415 «Про особливості атестації працівників сфери охорони здоров'я та продовження терміну дії сертифікатів спеціаліста, посвідчень про кваліфікаційну категорію в період дії воєнного стану», згідно з яким термін дії сертифікатів лікаря (провізора)-спеціаліста, сертифікатів спеціаліста, посвідчень про кваліфікаційну категорію, який спливає у період дії воєнного стану, та посвідчень лікарів про кваліфікаційну категорію, які планували пройти атестацію протягом року після закінчення п’ятирічного строку з дати попередньої атестації, продовжувався на 1 рік наказом керівника закладу охорони здоров’я за місцем роботи.

Таким чином, починаючи з 17 листопада 2023 року відпала необхідність виносити накази про продовження терміну дії сертифіката чи посвідчення про кваліфікаційну категорію на 1 рік, оскільки їх строк продовжується автоматично на весь період воєнного стану та трьох місяців після його закінчення.

 

Щодо атестації у період воєнного стану

Наказом МОЗ України  №1555 від 31.08.2023 установлено також (аналогічні норми приймались і раніше), що на період дії воєнного стану в Україні атестації на підтвердження звання лікаря (провізора)-спеціаліста, на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій лікарям (провізорам), на підтвердження звання спеціаліста та на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій професіоналам з вищою немедичною освітою, які працюють у сфері охорони здоров'я, на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій молодшим спеціалістам з медичною освітою та фармацевтам не проводяться.

Втім не проведення атестації автоматично не призупиняє дію положень законодавства щодо проходження, наприклад лікарями, заходів безперервного професійного, а також подання  особистого освітнього портфоліо до відділу кадрів відповідно до вимог наказу МОЗ України від 22.02.2019 № 446. Водночас мінімальна кількість балів БПР, які необхідно набрати за відповіді роки воєнного стану, очевидно, буде ще МОЗ коригуватися.

Крім того, обмеження частки балів професійного розвитку за дистанційною формою навчання, передбачені у пункті 2.4 додатка 4 до Порядку проведення атестації лікарів, затвердженого цим наказом, не розповсюджуються на обов'язковий щорічний мінімум балів для чергової атестації до 2024 року (пункт 11 наказу МОЗ України від 22.02.2019 № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів»).

 Щодо підтвердження володіння державною мовою

Наказом МОЗ України  №1555 від 31.08.2023 внесені зміни до наказів МОЗ України  від 22.02.2019 № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» (пункт 11),  від 12.12.2006 №818 «Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів» (пункт 8), від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою»(пункт 8), від 12.08.2009 № 588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у сфері охорони здоров'я», згідно з якими після відновлення атестацій до атестаційної комісії подається копія документа, що засвідчує рівень володіння державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Вказані вимоги стосуються як лікарів, так і молодших спеціалістів з медичною освітою, провізорів, фармацевтів, а також професіоналів з вищою немедичною освітою.

Так, згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» до категорій осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків відносяться також медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я; посадові та службові особи підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності.

Водночас рівень володіння державною мовою працівниками закладів охорони здоров’я засвідчується документом про повну загальну середню освіту за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни), або державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, що видається Національною комісією зі стандартів державної мови. Тобто  рівень знання української мови не обов’язково посвідчувати державним сертифікатом.

Затверджені документи про Наглядову раду ЗОЗ

 

Постановою КМУ від 21.11.2023 № 1221 на виконання ст. 24 Основ законодавства України про охорону здоров’я затверджено Порядок утворення наглядової ради закладу охорони здоров’я та Типове положення про наглядову раду закладу охорони здоров’я. Передбачено, що наглядова рада утворюється у державних та комунальних закладах охорони здоров’я, які надають спеціалізовану медичну допомогу, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. За рішенням власника закладу охорони здоров’я (уповноваженого ним органу) наглядова рада може утворюватися також в інших закладах охорони здоров’я відповідно до цього Порядку.

 Наглядова рада утворюється за рішенням власника закладу. Кількість членів наглядової ради визначається залежно від статусу ЗОЗ у спроможній мережі відповідного госпітального округу і становить:

від 5 до 7 осіб - для загального ЗОЗ та/або іншого ЗОЗ;

від 7 до 11 осіб — для кластерного ЗОЗ;

від 11 до 15 осіб — для надкластерного ЗОЗ.

Наглядова рада складається з представників власника — від 2 до 7 осіб та незалежних членів наглядової ради — від 3 до 8 осіб.  Наглядова рада, в якій кількість представників власника перевищує кількість незалежних членів наглядової ради, не є правоможною.

 Незалежні члени наглядової ради обираються за конкурсом, для проведення кого  власник закладу утворює конкурсну комісію та затверджує її склад.

Строк повноважень члена наглядової ради (як представників власника, так i незалежних членів наглядової ради) становить п’ять років, але може бути меншим у зв’язку з плановою ротацією.

Одна і та сама особа (як представник власника, так і незалежний член наглядової ради) не може бути членом наглядової ради більше двох строків підряд.

Особа не може бути одночасно членом наглядової ради більше п’яти закладів охорони здоров’я в одному госпітальному окрузі.

Для забезпечення безперервності діяльності наглядової ради проводиться планова ротація її членів, яка передбачає щорічне оновлення однієї п’ятої частини загальної кількості членів наглядової ради.

До повноважень наглядової ради відносяться, зокрема:

ü погодження стратегічного, річного планів діяльності ЗОЗ, затвердження показників ефективності діяльності та створення системи контролю за їх досягненнями;

ü надання пропозицій до проектів фінансового плану ЗОЗ;

ü погодження принципів формування організаційної структури ЗОЗ, внесення пропозицій щодо оптимізації організаційної структури за напрямами діяльності;

ü подання пропозицій власникові ЗОЗ (уповноваженому ним органу) щодо звільнення з посади керівника ЗОЗ, умов контракту з ним, матеріальної винагороди за ефективне управління закладом охорони здоров’я та матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду;

ü  виявлення та врегулювання реальних та/або потенційних конфліктів інтересів керівника ЗОЗ і членів наглядової ради закладу охорони здоров’я, а також інформування власника закладу про виявлені порушення;

ü надання згоди на вчинення правочину, щодо якого наявна заінтересованість;

ü утворення підрозділу внутрішнього аудиту ЗОЗ;

ü прийняття рішення про необхідність проведення зовнішнього аудиту ЗОЗ ;

ü погодження положення про запобігання конфлікту інтересів у ЗОЗ  та затвердження правил ділової етики;

ü створення системи контролю за дотриманням норм етики та деонтології, вимог законодавства і прав пацієнтів під час здійснення медичного обслуговування, а також за своєчасним, достовірним i повним розкриттям інформації, яка підлягає оприлюдненню ЗОЗ відповідно до законодавства;

ü погодження внутрішніх положень та порядків, що мають системний характер, зокрема:  положення про преміювання працівників за підсумками роботи закладу охорони здоров’я;

ü інформування власника закладу про недоліки діяльності такого закладу тощо.

 Крім того, вказаною постановою внесені зміни до інших постанов Уряду, зокрема:

від 28 березня 2018 р. № 391 “Про затвердження вимог до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення”;

від 21 серпня 2019 р. № 792 “Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я”.

Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1077 “Про спостережну раду закладу охорони здоров’я та внесення змін до Типової форми контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я”.

!!! Слід звернути увагу, що наявність діючої наглядової ради (для державних та комунальних ЗОЗ, які надають  спеціалізовану медичну допомогу) є однією з вимог до надавача послуг з медичного обслуговування населення, що є обов’язковою умовою для укладення договору з НСЗУ. Проте у цій частині вказані зміни набирають чинності лише через шість місяців після закінчення воєнного стану.

 

 

 

Зміни щодо анктикорупційного декларування

 

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 року №3384-IX (Закон про відновлення декларування), який набрав чинності  12 жовтня 2023 року, відновлено обов’язок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація) відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – закон про корупцію). Нагадаємо, що раніше, на період воєнного стану, антикорупційне декларування було добровільним (усі неподані під час воєнного стану декларації слід було подати після його припинення).

Що потрібно знати для посадових осіб державних та комунальних закладів охорони здоров’я?

Ключові зміни Закону щодо відновлення декларування:

 Починаючи з 12 жовтня 2023 року,  здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону про корупцію, зокрема подання антикорупційних декларацій відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених для окремих категорій). Наприклад,  щорічну декларацію за 2023 рік слід подати до 1 квітня 2024 року.

Особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію відповідно до ст. 45 Закону про корупцію, і кінцевий строк для подання яких настав до 12 жовтня 2023 року, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Наприклад, неподані щорічні декларації  за 2021 та 2022 роки, слід подати до 31.01.2024.

Декларації, подані під час дії воєнного стану до 12 жовтня 2023 року, вважаються такими, що були подані на виконання обов’язку, передбаченого ст.45 Закону про корупцію. При цьому суб’єкти декларування, які подали такі декларації, мають право протягом 14 днів (починаючи з 12.10.2023) звернутися до НАЗК щодо подання виправленої декларації за відповідний звітний період. НАЗК забезпечує можливість подати виправлену декларацію за відповідний звітний період протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем одержання відповідного звернення суб’єкта декларування.

Важливо!!! Закон про корупцію було доповнено новою категорією суб’єктів, на яких покладено обв’язок подавати декларацію, а саме:

 - голови та члени лікарсько-консультативних комісій;

- голови та члени медико-соціальних експертних комісій;

- голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій (п.п. ґ) п.2 ч.1 ст. 3, ст. 45 Закону про корупцію).

 До суб’єктів декларування у юридичних особах публічного права (які повинні подавати декларацію) належать, зокрема:

Серед посадових осіб державних та комунальних закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері охорони здоров’я (згідно з роз’ясненнями НАЗК, сюди слід включати і комунальні некомерційні підприємства):

- керівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня,

- голови та члени лікарсько-консультативних комісій,

- голови та члени медико-соціальних експертних комісій,

- голови та члени військово-лікарських комісій.

Серед посадових осіб державних та комунальних закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері освіти:

 - керівники вищих навчальних закладів та їх заступники.

Серед посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері науки:

 - президенти Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, перші віце-президенти, віце-президенти та головні учені секретарі НАНУ Національної та національних галузевих академій наук, інші члени Президії НАНУ та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами НАНУ та національних галузевих академій наук,

- керівники науково-дослідних інститутів та інших наукових установ.

 

Види та строки подання декларацій передбачені статтею 45 Закону про корупцію:

Щорічна декларація – подається до 1 квітня за минулий рік, протягом строку здійснення діяльності (зайняття посади), яка передбачає обов’язок подання декларації. Подається також особами, які були звільнені з відповідної посади, наступного року до 1 квітня після припинення такої діяльності (декларація після звільнення).

Декларація при звільненні – подається протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності (зайняття посади), з якою пов'язаний обов’язок декларування - за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Декларація кандидата на посаду – подається до призначення або обрання на відповідну посаду - за минулий рік. Голови та члени лікарсько-консультативних і медико- соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій подають декларацію за минулий рік протягом 10 календарних днів з дня включення до складу відповідної комісії.

 

 Роз’яснення стосовно декларування розміщені у Базі знань НАЗК. Отримати додаткову консультацію можна, направивши офіційного листа на електронну пошту info@nazk.gov.ua або за телефоном контакт-центру (044) 200-06-94. Відповіді на найпоширеніші технічні питання роботи з Реєстром декларацій розміщені за посиланням.

Зміни до ДКХПП випуск 78

 

МОЗ затвердило масштабні зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників

Наказ МОЗ від 10.10.2023 № 1769 вніс зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій (ДКХП) працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я»

МОЗ наказом «Про затвердження змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я» від 10.10.2023 № 1769 внесло зміни до ДКХП 78. 

https://medplatforma.com.ua/images/70210/DKHP.pdf

МОЗ додало до ДКХП 78 кваліфікаційну характеристику терапевта мови і мовлення. У новій редакції виклало кваліфікаційні характеристики за такими посадами:

• генеральний директор центру контролю та профілактики хвороб — головний державний санітарний лікар;
• лікар-трансфузіолог;
• лікар-бактеріолог;
• лікар-вірусолог;
• лікар-мікробіолог-вірусолог;
• лікар-паразитолог;
• лікар-лаборант;
• лікар-лаборант-генетик;
• лікар-лаборант-гігієніст;
• лікар-лаборант-гігієніст з дослідження фізичних факторів навколишнього середовища;
• лікар-лаборант-гігієніст з дослідження хімічних факторів навколишнього середовища;
• лікар-лаборант-імунолог;
• лікар-лаборант з клінічної біохімії;
• ерготерапевт;
• фізичний терапевт;
• бактеріолог;
• біохімік;
• вірусолог;
• генетик;
• імунолог;
• цитоморфолог;
• мікробіолог;
• паразитолог;
• помічник лікаря-епідеміолога;
• фельдшер санітарний;
• асистент ерготерапевта;
• асистент фізичного терапевта.

Деякі посади ще й перейменували. Зокрема, лаборант клінічної діагностики став цитоморфологом.

Кваліфікаційну характеристику заступника головного державного санітарного лікаря із ДКХП 78 виключили.

Кваліфікаційні характеристики лікаря з лікувальної фізкультури, лікаря з лікувальної фізкультури і спортивної медицини, лікаря-фізіотерапевта та лікаря-онколога дитячого діятимуть лише до 1 січня 2026 року.

Деякі лікарі тепер зобов'язані надавати трансфузійну допомогу, а частина фельдшерів і медсестер — виконувати вимоги про безперервний професійний розвиток. Ознайомтеся з повним переліком змін до ДКХП 78:

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише за письмового дозволу редакції сайту Медична справа
Джерело: https://medplatforma.com.ua/news/70210-moz-zatverdilo-zmini-do-dovidnika-kvalifikatsiynikh-kharakteristik-profesiy-pratsivnikiv?utm_source=facebook&utm_medium=social&utm_campaign=fb_post_med_12.10.2023_1?fbclid=IwAR0ZlgHxviZIbZkiXBM4-Q9q5_0Mam5aF-eohJUlu2Lcfb0ZeWOcXz32O-8

 

28 червня - День Конституції України

Стаття 49 Конституції України

 Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002}

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Конституція - Основний закон держави.

Конституція - основний вимір ситсеми охорони здоров'я.

Конституційний суд України у своєму рішенні № 10-рп/2002 від 29.05.2002  в рамках тлумачення ст. 49 Конституції України встановив ряд чітких правових висновків щодо того, як слід правильно розуміти конституційне положення про право на безплатну медичну допомогу. Зокрема:

√ У   державних  та  комунальних  закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та  без  попереднього,  поточного  або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.

√  Поняття медичної  допомоги,  умови  запровадження   медичного страхування,  у  тому числі державного,  формування і використання добровільних медичних фондів,  а також  порядок  надання  медичних  послуг,  які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах  охорони  здоров'я  та  перелік таких послуг мають бути визначені законом.

√  Запровадження  державного   медичного   страхування не суперечитиме конституційному припису лише у тому разі,  коли платниками обов'язкових страхових платежів (внесків)   будуть   організації,   установи,  підприємства,  інші господарюючі суб'єкти,  які займаються підприємницькою діяльністю, державні фонди тощо. Стягнення таких платежів (внесків) з громадян у  системі  державного  медичного  страхування  не   відповідатиме конституційному положенню, оскільки буде однією з форм оплати за надання  їм  допомоги  у  державних  і  комунальних закладах охорони здоров'я.

√  Конституція України  не забороняє   можливості   надання громадянам медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги (за  термінологією  Всесвітньої  організації  охорони  здоров'я  - "медичних послуг другорядного значення", "парамедичних послуг"), у зазначених закладах за окрему плату. Проте, перелік таких  платних послуг не може вторгатися  у  межі  безоплатної медичної допомоги і відповідно до вимог п.6  ч. 1 ст.  92  Конституції  України  має встановлюватись законом.

 √ Неприйнятними  з позицій припису статті  49 Конституції України є встановлення  якихось  меж  безоплатної медичної допомоги у вигляді її гарантованого рівня,  надання такої допомоги  лише  неспроможним  верствам  населення  чи  "у  рамках, визначених  законом"  тощо.  Це  суперечить  положенням  статті 3, частини третьої  статті  22  та  низки  інших  статей  Конституції України.  Безоплатна медична допомога,  передбачена Конституцією України,  повинна  надаватись  всім громадянам  у повному обсязі,  тобто задовольняти потреби людини у збереженні або відновленні здоров'я.

В тематичній рубриці «МЕДИЧНА РЕФОРМА» на сторінці Львівського юридичного медичного клубу розміщені основні документи з питань реформування системи охорони здоров’я.

Що пропонує Державна антикорупційна програма 2023-2025 у сфері охорони здоров'я

Для отримання медичних послуг до державних і комунальних установ у минулому році зверталися понад половина населення (55%). Саме «медичний» корупційний досвід є достатньо поширеним: кожен шостий українець (https://bit.ly/41yiBGP) стикався з корупцією у сфері медицини протягом року. На думку гродадян (https://bit.ly/3KsAQ9q), медицина входить у трійку сфер, які є пріоритетними для очищення від корупції – про це відповіли 32% опитаних (після судової системи та митниці).

Проте досвід корупції серед тих, хто звертався за медичними послугами, суттєво знизився з порівнюючи з 2021 роком. Так, за даними опитування (https://bit.ly/3GvXvAw) лише 24% українці відповіли ствердно, що мали такий досвід і робили неофіційні платежі – гроші чи подарунки (тоді як у 2021 році – 39%).

Що пропонує Державна антикорупційна програма для сфери охорони здоров'я? Зокрема, у плані заходів ДАП передбачено вести в експлуатацію електронну систему управління запасами лікарських засобів і медичних виробів (e-Stock), у якій:

• мають зазначатися дані про наявність і потреби ліків, медичних виробів в усіх державних і комунальних закладах;
• має бути передбачена процедура визначення потреб у закупівлі лікарських засобів;
• запланована інтеграція з процедурами централізованих закупівель лікарських засобів і медичних виробів за бюджетні кошти, закупівель міжнародних організацій;
• передбачено публічний доступ.

Це дозволить громадянам отримати необхідні безкоштовні ліки, простежити за їх розподілом, а державі – ефективно закуповувати та розподіляти медичні товари.

Також у ДАП заплановано інтегрувати електронну систему охорони здоров’я: https://ehealth.gov.ua/(eHealth) з іншими базами даних, аби уникнути зловживань, зокрема під час виплат внаслідок непрацездатності, проведення медичних оглядів, встановлення групи інвалідності; вдосконалити направлення українців для лікування за кордоном; забезпечити прозорі конкурсні процедури на посади у державних та комунальних закладах охорони здоров'я тощо.

З текстом ДАП можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/41hVhwS #ДАП

За інформацією НАЗК

Уряд встановив мінімальний рівень оплати праці для медичних, фармацевтичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я

 

Постановою КМУ від 13 січня 2023 р. № 28 «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я» встановлено мінімальний рівень оплати праці для медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

Передбачено, що мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше:

20 000 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров’я:

-          лікарські посади (крім лікарів-інтернів),

-          фармацевтів (крім фармацевтів-інтернів),

-          професіоналів у галузі охорони здоров’я,

-           професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров’я;

13 500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров’я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

!!! Важливо: порівняно із постановою КМУ від 12 січня 2022 р. № 2, яка застосовувалася у 2022 році, постановою КМУ від 13 січня 2023 р. № 28 розширено перелік працівників, на які поширюються передбачені мінімальні рівні оплати праці. Так вимога про мінімальний рівень в розмірі 20 тис. грн відтепер обов’язкова також і для фармацевтів (крім фармацевтів-інтернів) та професіоналів у галузі охорони здоров’я (зокрема, ерготерапевтів та фізичних терапевтів), а вимога щодо 13,5 тис. грн поширюється на усі посади, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

При визначенні посад, зайняття яких дає право на встановлений мінімальний рівень оплати праці, слід керуватися відповідними Переліками посад, які затверджені  наказом МОЗ України 28.10.2002  № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я», а також Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоров'я, затвердженим наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117.

 

Дані вимоги застосовуються з 1 січня 2023 року. На відміну від постанови КМУ від 12 січня 2022 р. №2 “Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я”,  застосовування якої було обмежене 2022 роком, постанова  КМУ від 13 січня 2023 р. № 28 прийнята на безстроковий період.

Положення постанови КМУ від 13 січня 2023 р. № 28  обов’язкові для дотримання усіма державними та комунальними закладами охорони здоров’я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, тобто як бюджетними установами,  так і комунальними некомерційними підприємствами, які мають укладені договори з НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій.

При цьому, зазначені вимоги щодо мінімального рівня оплати праці не поширюються на:

-  державні та комунальні заклади охорони здоров’я, які мають укладені з НСЗУ договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані з врахуванням зазначених вимог, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків;

-  медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги;

 

Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

!!! Слід звернути увагу, що постановою КМУ від 13 січня 2023 р. № 28, як і постановою КМУ від 12 січня 2022 р. № 2, встановлено мінімальний рівень оплати праці за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці, під час обчислення якої для забезпечення цього мінімального розміру враховується основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Водночас питання регулювання та формування структури та розміру складових виплат заробітної плати (посадовий оклад, надбавки, доплати, премії тощо) згідно статті 97 КЗпП України відноситься до внутрішньої компетенції закладу охорони здоров’я (КНП) і визначається у колективному договорі.

 

Граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті “а” підпункту 2 пункту 3 постанови КМУ від 30 серпня 2002р.№ 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, може бути збільшений медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я для досягнення розміру нарахованої заробітної плати, передбаченого абзацами третім і четвертим цього підпункту, та диференціації заробітної плати в межах наявного фонду оплати праці. При цьому такі надбавки не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

Диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

У разі встановлення медичному, фармацевтичному працівнику та фахівцю з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо встановленого мінімального розміру оплати праці застосовується пропорційно до виконаної працівником норми праці.

 

Аналогічні за змістом вимоги одночасно внесені також  до пункту 1 додатка 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою КМУ від 25 квітня 2018 р. № 410 “Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”.

 

Відповідно визнано таким, що втратив чинність, пункт 1 постанови КМУ від 12 січня 2022 р. № 2 “Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я”, який встановлював ці ж самі розміри  мінімальні розміри заробітної плати (20 тис. та 13,5 тис. відповідно), але згадана постанова їх передбачала лише на 2022 рік.

 

 

Постанову КМУ від 13 січня 2023 р. № 28:

https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-oplaty-pratsi-medychnykh-farmatsevtychnykh-pratsivnykiv-ta-fakhivtsiv-z-reabilitatsii-t130123