Висновки у трудових спорах про
звільнення, що не пов’язані із дисциплінарною відповідальністю працівника
Щодо звільнення виконуючого обов’язки директора підприємства
Верховний Суд неодноразово зауважував, що
покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим
заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника такого підприємства в
обмежений у часі термін, а призначення виконувача обов`язків за вакантною
посадою є видом строкового трудового договору (постанови Верховного Суду від 26
червня 2018 року № 640/20119/16-ц, від 09 серпня 2019 року у справі №
645/8927/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 28 червня
2023 року у справі № 456/1736/21).
Постанова ВС/КЦС від
31.08.2023 у справі № 676/3073/21
Припинення трудового договору після закінчення строку не
вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника.
Роботодавець не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб
інформувати працівника про майбутнє звільнення згідно з пунктом 2 частини
першої статті 36 КЗпП України.
Постанова ВС/КЦС від 01.03.2023
року у справі № 727/12528/21
Гарантії, передбачені
законодавством щодо заборони звільнення одиноких матерів, не можуть бути
поширені на випадки припинення трудового договору відповідно до пункту 1 статті
36 КЗпП України, оскільки між працівником та власником за взаємною згодою
досягнута угода про розірвання трудових відносин.
Подібний правовий висновок викладений у постанові
Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 202/3682/18.
Постанова
ВС/КЦС від 15.11.2023 № 291/1352/20
У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за
пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в
строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною
згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (постанова
Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1269цс16,
постанови Верховного Суду у постановах від 22 квітня 2019 року в справі №
759/11508/16-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 404/6236/19, від 31 серпня
2020 року в справі № 359/5905/18).
Постанова
ВС/КЦС від 15.11.2023 № 291/1352/20
При незгоді роботодавця звільнити
працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України
(згідно якої працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір
за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю,
умови колективного чи трудового договору), останній може відмовити у
розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших
підстав, які працівником не зазначалися.
Постанова
ВС/КЦС від 13.09.2023 у справі № 587/1641/21
Що наявності висновку МСЕК як підстави
для звільнення за невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я (п.2 ст.40
КЗпП України)
Доводи касаційної скарги щодо
відсутності висновку МСЕК на момент звільнення позивачки Верховний Суд
відхиляє, оскільки факт неможливості виконання позивачкою роботи в умовах дії
шкідливих факторів (несприятливий мікроклімат, фізична праця, пил)
підтверджується іншими медичними висновками, які позивачка особисто надала
роботодавцю перед звільненням.
Постанова ВС/КЦС від 29.05.2023
року у справі № 459/3010/21
Щодо обставин, які підлягають з’ясуванню при вирішенні
питання про віднесення звільненого у зв’язку із втратою довіри (на підставі п.2
ст.41 КЗпП України) працівника до кола працівників, які безпосередньо
обслуговують грошові та товарні цінності
Вирішуючи під час розгляду справи про
поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення
позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні
цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить
виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний
зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій
відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і
зберіганням цінностей.
Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування
матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства,
установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем
(відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих
їм цінностей.
Постанова ВС/КЦС 08.02.2023 року у справі № 546/243/20
Щодо звільнення
сумісника у зв’язку із прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником
Втрата чинності постанови
Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом
працівників державних підприємств, установ і організацій» лише 22 листопада
2022 року не свідчить про правомірність її застосування до правовідносин щодо
звільнення сумісника в період з 19 липня до 22 листопада 2022 року, оскільки
КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, який є законом, має вищу юридичну
силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, не передбачає такої підстави для
розірвання трудового договору, як звільнення з роботи за сумісництвом у зв`язку
з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником
Постанова
ВС/КЦС від 06.11.2023 № 127/18918/22
Посадові
обов`язки працівника є також істотними умовами його праці (трудового договору).
Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх, така зміна має розглядатися
як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися
відповідних процедур, передбачених чинним трудовим законодавством. Якщо
працівник не погодиться на таку зміну в установленому порядку (тобто
відмовиться від продовження роботи за колишньою посадою, але з новими
посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6
частини першої статті 36 КЗпП України.
Аналогічні
висновки викладено у постанові Верховного Суду від01 грудня 2021 року у справі
№ 761/24929/20, провадження № 61-12418св21.
Постанова ВС/КЦС від 14.12.2023
року справа № 171/2919/21
Щодо делегування/заборони заступнику директора закладу охорони здоров’я (з медичних питань) повноважень щодо лікування пацієнтів
Тобто, на заступника
директора закладу охорони здоров’я можуть бути покладені повноваження з питань,
безпосередньо не пов’язаних з організацією лікувального процесу. Делегування
заступнику директора закладу охорони здоров’я повноважень щодо лікування
пацієнтів не передбачено. Посадова інструкція Позивача не містить ні обов’язку,
ні права здійснювати оперативні втручання та інші практичні маніпуляції.
Постанова
ВС/КЦС у справі № 638/17380/19 від 13 грудня 2023 року
Немає коментарів:
Дописати коментар