Карантин. Спеціальні
заходи та обмеження
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення"
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Закон України 7 травня 2020 року № 587-IX «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою підвищення
спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню
коронавірусної хвороби (COVID-19)» (про залучення інтернів, тестування, оплату лікарняного в
період самоізоляції)
Закон України «Про внесення змін до Податкового
кодексу України щодо підвищення доступності лікарських засобів, медичних
виробів та допоміжних засобів до них, які закуповуються за кошти державного
бюджету, та створення умов для закупівель у сфері охорони здоров’я за кошти
державного бюджету» від 17.03.2020 року № 532-IX
Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних
гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30
березня 2020 року № 540-IX
Відповідальність
- Стаття 44-3 КУпАП - Порушення правил
щодо карантину людей
- Стаття 325 КК України - Порушення
санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим
отруєнням
Оплата праці в умовах
епідемії
- Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 02.06.2003 N 145 «Про умови оплати праці медичних та інших працівників за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів з інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб»
- Постанова КМУ від 11 липня 2011 року №791 « Про реалізацію статті 40 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
- Постанова КМУ від 23 березня 2020 р. № 246 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
- Постанова КМУ від 24.04.2020 р. № 331 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам»
- Постанова КМУ від 19 червня 2020 р. № 610 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я»
- ПЕРЕЛІК посад медичних та інших працівників закладів охорони здоров'я комунальної форми власності (крім лікарів та/або команд первинної медичної допомоги) та закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, які надають медичну допомогу хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та тим, що забезпечують життєдіяльність населення, що мають право на встановлення доплати до заробітної плати з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року. Наказ МОЗ від 03 вересня 2020 року № 2021
- ПЕРЕЛІК типів закладів охорони здоров'я комунальної форми власності та закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, які надають медичну допомогу хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та тих, що забезпечують життєдіяльність населення, в яких медичні та інші працівники мають право на встановлення доплати до заробітної плати з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року. Наказ МОЗ від 03 вересня 2020 року № 2021
- Роз'яснення Держпраці щодо виплати доплат за роботу в умовах епідемії
- Роз'яснення Держпраці щодо виплати доплат за роботу в умовах епідемії
- COVID-19 і доплати медикам:
роз’яснення профспілки
Умови праці та охорона
праці в умовах епідемії
·
Закон України "Про охорону
праці". Закон
·
Закон України «Про внесення змін до
Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо
запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» 13 квітня 2020
року № 555-IX ( щодо контрактної форми трудового
договору)
·
Методичні
рекомендації розрахунку кількості (запасу) засобів індивідуального захисту необхідних для забезпечення медичних працівників в
період спалаху інфекційних хвороб із невизначеними шляхами передавання та інфікування,
затв. наказом МОЗ України від 17.02.2020 №366
·
Про затвердження переліку професійних
захворювань. Постанова КМУ від 8.11.2000р. № 1662
·
Постанова КМУ від 17 червня 2020 р. №
498 «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті
медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою
COVID-19,спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2»
- Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Постанова КМУ від 17 квітня 2019 р. № 337
- Постанова КМУ від 5 січня 2021 р. № 1 «Деякі питання розслідування випадків смерті окремих категорій медичних працівників»
Трудові відносини в умовах
карантину та епідемії
- Порядок укладення контракту з особами, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, що залучаються додатково з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). Наказ МОЗ від 28.08.2020 № 1976
- Типова форма контракту з особою, яка має відповідну спеціальну освіту і відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що залучається додатково з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). Наказ МОЗ від 28.08.2020 № 1976
- Постанова КМУ від 25.03.2020 №256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв’язку із загостренням ситуації, пов’язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
Тимчасова непрацездатність
- Закон України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
- Наказ МОЗ України №455 від 13.11.2001р. «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» (розділ 5
Інструкції)
- Порядок здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією. Затв. постановою КМУ 22 липня 2020 р. № 641
- Лист МОЗ України від 13.05.2020 р. № 03.4-26/13138/2-20 «Щодо видачі листка непрацездатності застрахованим особам за причиною непрацездатності «ізоляція від COVID-19»
- Постанова КМУ від 17 червня 2020 р. № 498 «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19,спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2»
- Роз’яснення Фонду соціального страхування України щодо страхових виплат медичним працівникам внаслідок захворювання на COVID-19 (09.07.2020р.)
Медичні стандарти
- Наказ МОЗ України від 28.03.2020 № 722
"Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну
хворобу (COVID-19)"
- Наказ МОЗ України від 20.05.2020 № 1227 "Про
затвердження Змін до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба
(COVID-19)»"
- Наказ МОЗ України від 2.04.2020 № 762 "Про
затвердження протоколу «Надання медичної допомоги для лікування
коронавірусної хвороби (COVID-19)»"
Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
Стаття 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Стаття 46 КЗпП України
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники
яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом МОЗ України 04.10.2021
№ 2153
Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (із змінами згідно постанови КМУ від 20 жовтня 2021 р. № 1096)
41-6.* Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних
щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов’язковість
профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та
організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням,
затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я від 4 жовтня 2021 р. № 2153
(далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт)
працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень
проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від
проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно
до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону
України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті
5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні
протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та
надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти
COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я;
3) взяття до відома, що:
на час такого відсторонення оплата праці працівників
та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94
Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України “Про
оплату праці” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”;
відсторонення працівників та державних службовців
здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного
органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з
обов’язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
строк відсторонення встановлюється до усунення причин,
що його зумовили.”.
*(пункт 41-5 набирає
чинності 8 листопада 2021 року)
Наказ МОЗ України №2153 від 04.10.21
ПЕРЕЛІК
професій, виробництв та
організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням*
1. Центральних органів виконавчої
влади та їх територіальних органів;
2. Місцевих державних адміністрацій та їх
структурних підрозділів;
3. Закладів вищої, післядипломної,
фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у
тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів
спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми
власності.
* В разі відсутності абсолютних протипоказань
до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних
протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень,
затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011
року № 595
30 листопада 2021 року Міністерством охорони здоров’я
видано наказ № 2664 «Про затвердження Змін до
Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають
обов'язковим профілактичним щепленням» (далі – наказ № 2664), положеннями якого
перелік організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним
щепленням доповнено, зокрема, закладами охорони здоров'я державної та
комунальної форми власності та комунальними підприємствами, установами та
організаціями.
Відповідні зміни внесено до Переліку професій, виробництв
та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним
щепленням, затвердженого наказом МОЗ
України від 04 жовтня 2021 року № 2153.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 4 наказу № 2664
він набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування.
Кодекс законів про працю України
Стаття 46. Відсторонення від роботи
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним
органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових
медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та
протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій
військовим командуванням допускається у випадках, визначених Законом України "Про правовий режим
воєнного стану".
{Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із
Законами № 6/95-ВР від 19.01.95, № 1702-IX від 16.07.2021 -
вводиться в дію з 01.01.2022}
Стаття 94. Заробітна плата
Заробітна
плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник
або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір
заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових
якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності
підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання
державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату
праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату
праці" та
іншими нормативно-правовими актами.
{Стаття
94 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91;
в редакції Закону № 357/96-ВР від 10.09.96}
Стаття 34. Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою
Простій - це зупинення роботи, викликане
відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи,
невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням
спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,
організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу,
організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
{Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із
Законом № 871-12 від 20.03.91;
в редакції Закону № 1356-XIV від 24.12.99}
Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)
Час
простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину,
встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче
від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про
початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства,
працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира,
майстра або посадових осіб.
За
час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я
працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного
середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Час
простою з вини працівника не оплачується.
На
період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним
орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку
на строк не більш як шість місяців.
{Стаття 113 із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР № 5938-11 від
27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 1356-XIV від
24.12.99, № 289-VIII від
07.04.2015; в редакції Закону № 540-IX від
30.03.2020}
Стаття 60-2.
Дистанційна робота
Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота
виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або
уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з
використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Типова форма
трудового договору про дистанційну роботу затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері трудових відносин.
Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності
небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.
У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає
робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих
умов праці на ньому.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний
розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо
інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого
часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
За погодженням між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися
з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території
власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.
Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у
приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або
уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну
роботу.
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу
дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням,
програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами,
порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу,
розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних
їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів
захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з
виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про
дистанційну роботу.
У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення
працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням,
програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами
таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який
організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а
також оплачує витрати, пов’язані з цим.
Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період
вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може
переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або
уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового
договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період
відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.
Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації
або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення
на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії,
що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому
переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову
функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують,
що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції
працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення
загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи
іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом
(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового
укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким
наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його
прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або
здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею
шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15
років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства
підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах
дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього
відповідні ресурси та засоби.
{Кодекс доповнено статтею 60-2 згідно
із Законом № 1213-IX від 04.02.2021}
ЗУ «Про захист
населення від інфекційних хвороб»
Стаття 12. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту,
правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій,
діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення
ними інфекційних хвороб, підлягають
обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних
хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень
у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання
зазначених видів робіт. Перелік
професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають
обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних
хвороб, встановлюється центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
охорони здоров’я.
{Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
У разі загрози виникнення особливо
небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних
територіях та об'єктах можуть проводитися
обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за
епідемічними показаннями.
Рішення про проведення обов'язкових
профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний
санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної
Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та
Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового
будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань,
захисту державного кордону, Служби безпеки України.
{Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законами № 1254-VI від 14.04.2009, № 5460-VI від 16.10.2012}
Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати
відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов'язані надати об'єктивну
інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про
ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі
відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним
громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання
об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі
поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи
визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення
проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних
представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним
судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою
після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих
батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її
законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень,
лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови
дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про
відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку
і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок
проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я.
ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Стаття 7. Обов'язки підприємств, установ і організацій
Підприємства, установи і організації зобов'язані:
за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної
служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний
контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання,
транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних
внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової
продукції;
на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби
надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також
продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної
санітарно-епідеміологічної експертизи;
виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного
санітарно-епідеміологічного нагляду;
усувати за поданням відповідних
посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних
закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на
небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з
такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального
страхування, а також осіб, які
ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій,
перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби
про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення,
санітарному та епідемічному благополуччю;
відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду,
завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства.
Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи
зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітарних
та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами.
{Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом № 3037-III від 07.02.2002}
Немає коментарів:
Дописати коментар