Зміни до законодавства про відпустки

 

 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22 листопада 2023 року № 3494-IX, яким були внесені ряд змін до КЗпП України, Законів України «Про відпустки» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо відпусток.

У зв’язку з цим інформуємо про ключові зміни до зазначених актів законодавства.

 Щодо перенесення вихідних та робочих днів

Стаття 67 КЗпП України доповнена новим положенням, згідно з яким перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених КЗпП України, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Таким чином, законодавець надав право роботодавцю згідно з умовами колективного договору чи за погодженням з профспілкою переносити вихідні та робочі дні. Раніше, на законодавчому рівні не було передбачено механізму переносу днів з ініціативи підприємства, установи, організації  (окрім передбачених випадків за рекомендаціями Уряду).

 

Щодо визначення  тривалості окремих видів відпусток

Змінами до ст. 76 КЗпП, ст. ст. 5, 16-1 Закону України «Про відпустки» передбачено,  що тривалість відпусток поряд із Законом «Про відпустки», іншими законами та нормативно-правовими актами України може визначатися також трудовим та/або колективним договором.

Насамперед це стосується щорічних додаткових відпусток та відпустки для підготовки  та участі у змаганнях.

 

Щодо підстав надання відпустки при народженні дитини

ü  Передбачено, що відпустка  при народженні дитини тривалістю  до 14 календарних днів  (ст. 77-3 КЗпП України ст. 19-1 Закону України «Про відпустки») може бути надана не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.

ü  Як і раніше, така відпустка може бути надана також батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Проте вищевказані факти, згідно із внесеними змінами, мають підтверджуватися заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини.

ü  Відпустка бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), надається на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.

 

Щодо грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки

Мобілізованим працівникам, які увільнені від роботи (дія трудового договору продовжується),  отримали право на компенсацію невикористаних відпусток без звільнення з роботи.

Зокрема, відповідно  до ч.2 ст. 83 КЗпП України, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про відпустки»,  працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Водночас  відповідна заява має бути подана не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Таким чином, вказана норма про компенсацію не може бути застосована щодо тих працівників, які були мобілізовані раніше.

 

Щодо відпусток без збереження заробітної плати

Внесені зміни до ст.84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які визначають тривалість відпусток без збереження заробітної плати.

ü Як і раніше, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але відтепер - не більше 30 календарних днів на рік (замість 15 днів).

ü На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, зазначеного вище (30 днів). Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Така відпустка може надаватися на час:

-          загрози поширення епідемії, пандемії,

-          необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством;

-          у разі виникнення загрози збройної агресії проти України,

-          надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру.

Отже, як і раніше, у період воєнного стану за згодою сторін може надаватися відпустка без збереження заробітної плати і більшої тривалості ніж 30 календарних днів .

ü Починаючи з 24 грудня 2023 року, час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих як за сімейними обставинами, так і з врахуванням збройної агресії проти України згідно із ст. 26 Закону України «Про відпустки», не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п.4 ч.1 ст. 9 Закону України «Про відпустки».

Раніше таке правило діяло лише щодо відпустки без збереження заробітної плати, яка давалася на вимогу ВПО чи працівника, який перебуває за кордоном, тривалістю  не більше 90 днів згідно з ч.4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Причому такий вид відпустки без збереження заробітної плати і надалі застосовується у період воєнного стану.

ü Таким чином, тепер до стажу роботи, що дає право  на щорічну основну відпустку, зараховується час перебування працівника лише у відпустці без збереження заробітної плати, що надана на підставі ст. 25 Закону України «Про відпустки».

Відповідно, час перебування працівника  у відпустці без збереження заробітної плати, наданої, наприклад, у зв’язку із карантином чи воєнним станом згідно ст. 26 Закону України «Про відпустки», у період до 24.12.2023 буде зараховуватися до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, а після 24.12.2023 – ні.

ü Стаття 25 Закону України «Про відпустки», яка регулює підстави надання відпустки без збереження заробітної плати на вимогу працівника доповнена новим пунктом 20). Зокрема, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, - тривалістю до 60 календарних днів. Період такої відпустки буде зараховуватися до страхового (пенсійного) стажу.

 Відпустка на час профспілкового навчання

На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання (ст. 252 КЗпП України).

 Щодо змін в частині надання відпусток та їх обмеження у період воєнного стану

Найбільш неоднозначні та суперечливі  норми внесені до статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

ü Як і раніше, у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (ця норма залишилася без змін).

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Водночас до ч.1 ст. 12 цього Закону внесена зміна, згідно з якою за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

ü  У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

ü  Вказані положення про надання невикористаних відпусток без збереження зарплати  не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

ü  Доповнено перелік робіт, на яких може бути відмовлено у наданні відпустки взагалі. Так, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт не лише на об’єктах критичної інфраструктури, але й до робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Враховуючи, що вищевказані норми про заміну невикористаної відпустки на відпустку без збереження заробітної плати є незрозумілими, позбавлені чіткого механізму їх реалізації, порушують права працівників, оскільки відпустка без збереження зарплати надається за заявою працівника і працівник уже заробив оплачувану відпустку, переконливо рекомендуємо  уникати випадків їх застосування на практиці.