Щодо підтвердження факту виконання рішення суду про
поновлення працівника на роботі
Виконання рішення про поновлення на
роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника
на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням
суду, до виконання попередніх обов`язків.
При цьому, працівник повинен бути
обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно
бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх
обов`язків.
Аналогічні висновки викладені в
постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 709/1465/19
(провадження № 61-4569св22), від 27 березня 2023 року в справі № 297/377/18
(провадження № 61-11482св22).
Постанова
ВС/КЦС від 30.05.2023 року у справі № 297/1013/22
Щодо сплати податків із нарахованої
суми середнього заробітку за вимушений прогул у зв’язку із виконанням рішення
суду про поновлення працівника на роботі
У разі стягнення судом середньої
заробітної плати за вимушений прогул роботодавець зобов`язаний включити
стягнену суму до фонду оплати праці, попередньо нарахувавши та відобразивши її
в бухгалтерському обліку підприємства, а також у встановленому законом розмірі
сплатити єдиний соціальний внесок на відповідний казначейський рахунок органу
доходів і зборів. База нарахування єдиного соціального внеску визначається
шляхом ділення встановленої судом середньої заробітної плати на кількість
місяців, за які вона стягнена. Обов`язковою передумовою перерахування єдиного
соціального внеску до бюджету є нарахування роботодавцем вказаної в судовому
рішенні суми як заробітної плати та її відображення в бухгалтерському обліку.
Подібні за змістом висновки містяться
в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 211/2214/16-ц
(провадження № 61-30976св18).
Постанова
ВС/КЦС від 30.05.2023 року у справі №
297/1013/22
Щодо наслідків пропуску строку звернення
до суду
Законом України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01
липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, в КЗпП
внесено зміни і, зокрема, статті 233 та 234.
Відмовити в позові через пропуск без
поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому випадку, коли
позов є обґрунтованим. У разі необґрунтованості позовних вимог при
пропуску строку звернення до суду в позові завершиться відмова від
необґрунтованості позовних вимог. Строки звернення до суду заявлено незалежно
від заяви. Ці строки не перериваються і не зупиняються. У статті 234 КЗпП не
передбачається перелік важливих причин для оновлення строки, після чого їх
важливість має велику кількість у кожному випадку, залежно від конкретних
особливостей. Очевидно, що як важливі причини пропущення строку мають
кваліфікуватися ті, які об'єктивно переушкоджалися чи створювали труднощі для
своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Стаття 234 КЗпП не пов'язує можливість
поновлення пропущеного строку звернення із поданням клопотання про поновлення
строку на звернення до суду. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити та
обговорити причини пропуску цих рядків, а також навести у вирішені мотиви, чому
він оновлює або вважає неможливим повторити пошкоджений рядок. Суд може оновити
пропущений рядок, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про
звільнення або листового повідомлення про суми, нараховані та виплачені
працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Постанова ВС/КЦС
від 06.09.2023 у справі № 158/2439/22
Щодо
стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу
Якщо заява про поновлення на роботі
розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає
трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час
вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час
вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його
розміру за певних обставин
Постанова ВС/КЦС ВС від 20.09.2023 № 757/8304/22 (61-2053св23)
Щодо невиконання рішення суду про поновлення
Аналіз положень статті 236 КЗпП України
свідчить про те, що цією нормою закону установлено фінансову санкцію у вигляді
виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі
через винну бездіяльність роботодавця. При цьому законодавець, з огляду на
імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений
статтею 235 КЗпП України і одночасно закріплений у статті 371 КАС України,
виходив з того, що будь-яка протиправна/винна бездіяльність з боку роботодавця
є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику,
незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.
Самостійне працевлаштування позивачки у
період невиконання відповідачем обов`язку щодо виконання рішення суду про
поновлення її на попередній роботі не може бути трансльоване на користь
відповідача задля уникнення чи зменшення встановленої законом відповідальності.
постанова ВС/КАС від 05.10.2023 у справі № 340/693/22
Про тягар доказування у справах про незаконне звільнення
З огляду на приписи трудового законодавства у справах, в
яких заявлено про незаконність звільнення працівника, саме відповідач повинен
довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.
Постанова ВС/КЦС від 15.11.2023 №
291/1352/20
Немає коментарів:
Дописати коментар