Зміни у сфері трудового законодавства

R Відповідно до нової редакції частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наразі такий порядок повідомлення органів фіскальної (податкової) служби ще не прийнятий.

З цього приводу ДФС повідомила, що роз’яснення щодо застосування статті 24 КЗпП в частині щодо повідомлення про прийняття працівника на роботу буде надано ДФС тільки після розробки та затвердження Кабінетом Міністрів України такого порядку повідомлення.

В цей же час з метою уникнення непорозумінь з наглядовими органами та виконання формально норм закону експерти радять, наприклад, повідомляти про прийнятих працівників орган ДФСУ за місцем реєстрації шляхом відправлення рекомендованого листа з описом вкладення, а в самому листі указувати необхідну інформацію в довільній формі.

 R У статті 49-2 КЗпП змінена норма щодо обов’язкового повідомлення органів зайнятості про заплановане вивільнення працівників по п.1 ст.40 КЗпП. Таким чином КЗпП було узгоджено з положеннями Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якого таке повідомлення здійснюється лише у випадку, якщо заплановане вивільнення є масовим.

Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:

1) одного місяця:

вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;

вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;

2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

R Статтю  235 КЗпП, яка регулює питання вирішення трудових спорів та поновлення на роботі, доповнено новою нормою. Відтепер при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, а також про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

R Передбачено новий вид відповідальності за порушення трудового законодавства, яку може нести роботодавець, тобто сам заклад охорони здоров’я як юридична особа (стаття 265 КЗпП). Передбачені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Зокрема, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Вказані штрафи накладаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

R Посилена також адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю, передбачена статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка стосується  безпосередньо винної посадової особи, тобто персонально керівника. Зокрема:

Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - н.м.д.г.).

Повторне протягом року вчинення вищевказаних порушень, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або вчинення таких порушень щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, - від ста до трьохсот н.м.д.г..

Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - від однієї тисячі до двох тисяч н.м.д.г..

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці - від двадцяти до сорока н.м.д.г.

Порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві - від двадцяти до п’ятдесяти н.м.д.г..

R В новій редакції викладена стаття 172 Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за грубе порушення законодавства про працю.

Так, незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч н.м.д.г. або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, - караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч н.м.д.г. або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

R Внесені зміни до статі 19 Закону України «Про охорону праці» стосовно обсягу фінансування відповідних видатків. Зокрема,  передбачено, що на підприємствах, які утримуються за рахунок бюджету, розмір витрат на охорону праці встановлюється у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства, установи, організації. Раніше була зазначена чітка мінімальна межа - не менше 0,2 відсотка фонду оплати праці.