Критерії створення госпітальних округів

Постановою КМУ №932 від 30.11.2016р затверджений Порядок створення госпітальних округів (надалі – Порядок), який визначає критерії створення госпітальних округів.

Госпітальний округ – об’єднання закладів охорони здоров’я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, до складу якого входять не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого рівня (обслуговує не менше 120 тис. населення) та/або другого рівня (обслуговує не менше 200 тис. населення), а також інші заклади охорони здоров’я.

Зона обслуговування госпітального округу визначається своєчасністю прибуття до багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування, що не повинно перевищувати 60 хвилин, та повинна бути еквівалентна радіусу зони обслуговування 60 кілометрів за умови наявності доріг з твердим покриттям.

Центром госпітального округу визначається населений пункт, як правило, місто з населенням понад 40 тис. осіб, в якому розміщена багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування другого рівня.

Госпітальні округи починають функціонувати з дати затвердження їх переліку та складу Кабінетом Міністрів України. МОЗ України має затвердити примірне положення про госпітальний округ, а також до 1 лютого 2017 року розробити і подати Уряду  проект нормативно-правового акта щодо затвердження переліку та складу госпітальних округів.

За результатами аналізу Проекту можна зробити наступні висновки:

1.    В основі чинного адміністративно-територіального устрою залишається поділ на райони, а процес створення об’єднаних територіальних громад лише починається. Тож існує загроза, що створені поспіхом госпітальні округи не будуть співпадати із майбутнім адміністративним устроєм (повітами). На практиці складно буде визначити на базі ЦРЛ якого району створити лікарню інтенсивного лікування, що може породжувати конфлікти між громадами.  У місті із значно меншим населенням може бути значно краща матеріально-технічна база ЦРЛ, насамперед приміщення лікарні.

Створення об’єднаних територіальних громад і виділення їм прямих бюджетних субвенцій з державного бюджету з 1 січня 2016 року, засвідчили неузгодженість процесів децентралізації і медичної реформи. Це, зокрема, підтверджує  позиція МОЗ про доцільність передачі всіх коштів медичної субвенції ОТГ за відповідними договорами в райони через відсутність у них інституціональної та матеріально-технічної бази.

Виходячи з цього, формування госпітальних округів  доцільно проводити лише після проведення адміністративно-територіальної реформи, тобто завершення створення об’єднаних територіальних громад та появи повітів, а в межах останніх вже формувати  госпітальні округи.

2.        Відповідно до вимог статті 35-2 Основ законодавства України про охорону здоров’я, на виконання яких прийнята постанова КМУ від 30.11.2016 №932, надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров'я:

в стаціонарних умовах - багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, лікарні відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспіси, спеціалізовані медичні центри;

в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичні підрозділи лікарень, центри з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичні центри).

Втім у Порядку відсутні критерії функціонування у госпітальних округах інших, окрім лікарні інтенсивного лікування, медичних установ.

 Розмежування між лікарнями інтенсивного лікування І та ІІ рівнів є нечітким, а відтак не зрозумілим. Не до кінця логічним та обґрунтованим є поділ лікарні інтенсивного лікування на І та ІІ рівні, оскільки такий поділ відсутній в ст. статті 35-2 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Залишається відкритим питання чи може при визначенні лікарні І та ІІ рівня враховуватися те ж саме населення, наприклад скільки таких закладів може бути створено при наявності в окрузі 310 тис. населення.

Крім того, врегулювання в Порядку лише лікарень інтенсивного лікування може призвести до виділення  коштів лише на функціонування зазначених закладів, а відтак скорочення існуючої мережі лікувально-профілактичних установ.

3.        Незважаючи на те, що згідно п.8 Порядку до складу госпітального округу входить лікарня інтенсивного лікування І або ІІ рівня, у пункті 14 вказується, що центром ГО є населений пункт, як правило місто з населенням понад 40 тис., в якому розміщена лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня. Таким чином, останній пункт  не узгоджується з попереднім і може призвести до штучного укрупнення госпітальних округів.

4.    В Порядку зовсім відсутнє правове регулювання основних засад щодо фінансування закладів госпітальних округів. Вказане питання є важливим з огляду на те, що в одному госпітальному окрузі об’єднуються заклади, власниками яких є різні районні (міські) ради.

5.        Крім того, нечітко виписаний правовий  статус лікарні інтенсивного лікування. Зокрема не зрозуміло, мова йде про окремий вид закладу охорони здоров’я, що вимагає внесення відповідних змін до наказу МОЗ України  від 28.10.2016р., чи існуючому закладу, наприклад певній центральній районній лікарні, буде присвоєно такий віртуальний статус.

Підготував: Андрій Олійник,235-69-36