Затверджено Методику розрахунку ліжкової мережі

На виконання вимог постанови КМУ від 25.11.2015р.№ 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення» наказом МОЗ України від 01.02.2016  № 51  затверджена Методика щодо забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення  (надалі – Методика).

Керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних державних адміністрацій доручено:

1) забезпечити виконання Методики;

2) затвердити детальний покроковий план оптимізації ліжкового фонду закладів охорони здоров’я регіону у 2016 році з відповідними фінансовими розрахунками;

3) подати затверджені плани до МОЗ України у місячний строк після державної реєстрації цього наказу в Міністерстві юстиції України;

4) звітувати МОЗ України щомісяця (до 05 числа місяця, що настає за звітним) про проведену роботу.

На спеціалізовані протитуберкульозні заклади поширюється Інструкція з розрахунку оптимального ліжкового фонду спеціалізованих протитуберкульозних закладів, що надають стаціонарну медичну допомогу хворим на туберкульоз, затверджена наказом МОЗ України від 10.07..2013р. № 584.

Методика встановлює формулу для визначення кількості потреби у стаціонарних лікарняних ліжках для області, а також формулу для визначення в межах області кількості ліжок, які підлягають оптимізації.

Загальна кількість стаціонарних лікарняних ліжок для надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги області за підсумками розрахунків координується структурним підрозділом з питань охорони здоров’я обласної державної адміністрації та не може у сумі перевищувати норматив 60 ліжок на 10 тис. населення області  (раніше було 80).

Крім того, Методикою передбачено також, що  обласні державні адміністрації:

здійснюють розрахунок кількості стаціонарних лікарняних ліжок на територіях закріплених за ними районів для забезпечення надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги;

коригують кількість ліжкового фонду, зменшуючи його з урахуванням захворюваності населення та регіональних особливостей;

забезпечують перегляд штатного розпису.

У процесі оптимізації структури ліжкового фонду необхідно враховувати:

структуру та рівень захворюваності і смертності населення регіону, у тому числі від інфекційних хвороб, дотримання медичних показань щодо госпіталізації пацієнтів у стаціонар та інші вимоги уніфікованих клінічних протоколів надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, паліативного лікування;

можливість амбулаторного лікування пацієнтів у випадках, коли медична допомога належної якості може бути забезпечена таким чином, а також результати експертної оцінки обґрунтованості госпіталізації пацієнтів до стаціонарних закладів охорони здоров’я;

ліжковий фонд та строки цілодобового/денного перебування пацієнтів урологічного, гінекологічного, терапевтичного, хірургічного, фтизіатричного, а також інших профілів (зокрема офтальмологічного, гастроентерологічного, дерматовенерологічного тощо), за винятком педіатричного, що при певних станах захворювання можуть забезпечуватись іншими амбулаторними формами надання медичної допомоги (денний стаціонар, стаціонар удома, хірургія одного дня тощо) з використанням сучасних медичних технологій;

існуючу мережу закладів охорони здоров’я, їх матеріально-технічні, кадрові ресурси та якість надання медичної допомоги, наявність транспортних комунікацій та інші територіальні особливості.

З метою підвищення ефективності використання наявних фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів галузі у процесі оптимізації структури ліжкового фонду можливе перепрофілювання існуючих закладів у заклади охорони здоров’я або відповідні профільні структурні підрозділи закладів, які надають медичну допомогу населенню декількох адміністративно-територіальних одиниць, у межах встановленого граничного нормативу забезпечення стаціонарними ліжками. Прийняття таких рішень має бути спрямовано на забезпечення оптимального балансу між економічною ефективністю та якістю й своєчасністю надання медичної допомоги населенню.